Соловйов Олександр Сергійович (27.02.1976 – 18.10.2024)
Сьогодні – друга річниця загибелі Героя України Олександра Сергійовича Соловйова.
Олександр Сергійович народився 27 лютого 1976 року в місті Запоріжжі. Ще в дитинстві разом із родиною він переїхав на постійне проживання до села Давидів Брід Бериславського району Херсонської області. Тут минули його дитячі та юнацькі роки.
Олександр Сергійович виріс у дружній родині разом із батьком Сергієм Прокоповичем, матір’ю Надією Іванівною та братом Сергієм Сергійовичем, які, на жаль, уже відійшли у вічність.
Здобувши повну загальну середню освіту в Давидівобрідській школі І–ІІІ ступенів, Олександр Сергійович продовжив навчання в місті Херсоні, де здобув професію електрика та закінчив навчальний заклад із відзнакою – отримав «червоний диплом». Після цього він пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Понад десять років Олександр Сергійович працював у селищі Велика Олександрівка в компанії «Укртелеком» на посаді електромонтера.
Найбільшою цінністю для нього була родина. Він був надійною опорою та турботливим чоловіком для дружини Оксани Миколаївни й люблячим батьком для сина Дмитрія Олександровича.
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації Олександр Сергійович залишався в окупованому рідному селі Давидів Брід. Як справжній патріот України з активною громадянською позицією, протягом семи місяців перебування в окупації він, щодня ризикуючи власним життям, допомагав Збройним Силам України.
20 вересня 2022 року, перебуваючи в зоні бойових дій та окупації, Олександр Сергійович зазнав тяжкого поранення. Після цього він переніс дві складні операції, проте пережите не зламало його волі до боротьби.
За виявлену сміливість і сприяння Силам оборони України 24 грудня 2022 року Олександр Сергійович був нагороджений знаком народної пошани – орденом «За мужність і відвагу», яким дуже пишався.
22 серпня 2024 року Олександр Сергійович був призваний на військову службу під час мобілізації Бериславським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Херсонської області. Він проходив службу у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України на посаді навідника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 4-го аеромобільного батальйону.
18 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання зі стримування штурмових дій противника поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області Олександр Сергійович зник безвісти за особливих обставин.
Майже рік і дев’ять місяців родина чекала на звістку, не втрачаючи надії та сподіваючись на диво. І лише 15 липня 2026 року за результатами експертиз та на підставі відповідної постанови загибель захисника було офіційно підтверджено. Офіційною датою загибелі визначено 18 жовтня 2024 року.
Олександр Сергійович Соловйов віддав найдорожче – власне життя – за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, залишившись вірним військовій присязі та українському народові до останнього подиху.
Слава Герою!
Вічна пам’ять Соловйову Олександру Сергійовичу!
