Пам’ятаємо Героя: четверта річниця загибелі Євгена Пашнюк-Пашнєва
Сьогодні, 29 липня – четверта річниця з дня загибелі Захисника України, нашого земляка Євгена Пашнюк-Пашнєва.
Євген з позивним «Жим» народився 3 березня 1993 року на Херсонщині, у селищі Велика Олександрівка, де провів своє дитинство та закінчив школу. Після школи вступив до педагогічного коледжу, а згодом пов’язав своє життя з армією. У 2011 році розпочав строкову службу в лавах Міністерства внутрішніх справ, а вже з 2012 року підписав військовий контракт і проходив службу у місті Херсон.
У січні 2022 року був зарахований до полку «Азов» у місті Маріуполь, чим був неймовірно вражений і сповнений гордості за те, що має честь служити саме там. Дуже прагнув до самореалізації й із великою гордістю говорив, що в «Азові» служать справжні, правильні люди. До останньої хвилини боронив місто Маріуполь, а згодом, за наказом командування, вийшов у полон разом з іншими побратимами.
З дитинства Євген захоплювався книжками, музикою, писав вірші й пісні, мав справжню жагу до життя та саморозвитку. Дуже любив тварин, а під час служби був військовим кінологом у місті Херсон.
Євген виріс у міцній і люблячій родині, яка прищепила йому чесність, повагу, людяність. Він завжди боровся з несправедливістю і з гідністю приймав усі виклики долі. Особливу увагу та турботу приділяв своїй молодшій сестричці. Був тією людиною, яка завжди приходила на допомогу кожному, хто її потребував. Підтвердженням цього є відео, на якому зафіксовано, як Євген, виходячи з полону, підхопив пораненого товариша, який не міг йти самостійно, і поніс його на собі — такий вчинок говорить сам за себе.
Ніколи ні на що не скаржився, як би тяжко не було. Навіть перебуваючи у полоні, казав, що все відносно добре. Завжди підтримував інших, знаходив правильні слова, був справжнім товаришем. Легко знаходив спільну мову з людьми, завдяки чому мав багато друзів. Перебуваючи в оточенні на «Азовсталі», знав, що багато хто хвилюється за нього, тому намагався підтримувати зв’язок з усіма.
Навіть переживаючи найтяжчі миті свого життя, Євген планував щасливе майбутнє. Він думав про одруження і зробив пропозицію своїй дівчині, яка чекала на нього з війни.
Загинув 29 липня 2022 року під час перебування у полоні в селищі міського типу Оленівка Донецької області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
