Четверта річниця світлої пам’яті Захисника України Володимира Куцюруби
Сьогодні, 29 травня – четверта річниця з дня загибелі Захисника України, нашого земляка Куцюруби Володимира Володимировича.
Володимир народився 18 січня 1983 року в тихому селищі Велика Олександрівка на Херсонщині. Маленький Володимир ріс серед широких степів і зелених берегів, слухаючи вечорами казки мами та вловлюючи в очах батька мудрість і силу. У школі його знали як хлопця з добрим серцем, готового допомогти кожному.
Після навчання в Архангельському училищі він став механізатором — робота, де потрібно вміти і відчувати землю, і довіряти своїм рукам. У вільний час любив полювати та рибалити — тиша природи була для нього особливою музикою.
Юнацька служба в армії загартувала його. Повернувшись, він будував життя: мріяв про родину, тепло дому, дитячий сміх. Одружився з Іриною, переїхав до Дніпра, працював на заводі «Дніпрошина». У подружжя народилися син Дмитро та донька Кіра.
Та життя, як і степовий вітер, не завжди тепле. Були зміни, переїзди, важка праця, а потім і розлучення. Проте він ніколи не переставав бути батьком — його любов до дітей була безмежною.
Коли почалася війна, Володимир не вагаючись став до лав Територіальної оборони. Він вивіз родину в безпечніше місце, але сам повернувся туди, де був потрібен. З 5 травня 2022 року служив у військовій частині А7224, стрільцем у підрозділі контрдиверсійної боротьби.
29 червня 2022 року, виконуючи завдання в селі Іванівка, він відправив своє останнє повідомлення: «Я по дорозі додому».
Додому, яке тепер — не адреса на землі, а вічний спокій серед тих, хто вже ніколи не повернеться з війни.
Володимира Куцюрубу поховали у Кривому Розі. Посмертно він отримав орден «За мужність» III ступеня. У його пам’яті — мужність, відданість і незламність.
Світлий спомин про нашого земляка, мужнього оборонця української землі, назавжди залишиться у наших серцях.
