Світла пам’ять Герою: рік болю без Василя Любезного
08 травня минає перша річниця з дня загибелі нашого земляка — житель села Людмилівка, Любезного Василя Миколайовича.
Василь Миколайович народився 28 червня 1978 року в селі Красне Скадовського району Херсонської області. З дитинства він вирізнявся добротою, щирістю та чуйністю. Навчався у Краснянській середній школі, яку закінчив у 1993 році. У шкільні роки був уважним, відкритим до людей, завжди готовим допомогти — саме таким його всі пам’ятають. Після закінчення школи працював у польовій бригаді, не боявся важкої праці. Згодом пройшов службу в армії, яка загартувала його характер, навчила витримці та відповідальності. Повернувшись додому. Того ж року він переїхав до села Людмилівка, яке стало для нього рідним домом. Тут працював у господарстві «Промінь» — спочатку токарем-фрезерувальником, а згодом трактористом.
Та прийшов час випробувань для всієї країни і Василь Миколайович не залишився осторонь. Він став на захист України, був призваний на військову службу і гідно виконував свій обов’язок. Як справжній воїн, він до останнього залишався вірним присязі, своєму народові, своїй державі.
Василь Миколайович служив солдатом, був стрільцем-помічником гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А7028.
08 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, зв’язок із ним обірвався. Довгий час він вважався зниклим безвісти. Лише у 2026 році надійшло офіційне підтвердження, що Василь Миколайович загинув у бою.
Світлий спомин про нашого земляка, мужнього oбoрoнця української землі, назавжди залишиться у наших серцях!
