Другі роковини загибелі Героя Дениса Шинкаренка
Сьогодні, 10 вересня 2026 року, минають другі роковини від дня загибелі нашого земляка, мужнього захисника України — Шинкаренка Дениса Юрійовича.
3 лютого 1999 року в селищі Велика Олександрівка народився хлопчик, чия доля була сповнена відваги та вірності. Денис ріс допитливим і щирим, захоплювався комп’ютерами, інтернетом, програмуванням і віртуальними світами, але його справжнє покликання виявилося не в іграх, а в реальній боротьбі за Батьківщину.
Після закінчення Великоолександрівської школи № 1 він здобував професію програміста у Каховському професійно-технічному закладі. Працював охоронником у «Екомаркеті», але у 2019 році прийняв інше, важливіше рішення — підписав контракт і став військовослужбовцем 56 окремої Маріупольської мотопіхотної бригади.
Його військовий шлях пролягав через гарячі точки Донеччини — Маріуполь, Карлівку, Новогородівку. За проявлену відвагу він отримав звання молодшого сержанта.
24 лютого 2022 року, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Денис залишився на своєму бойовому посту. Як старший механік-водій і командир взводу зв’язку танкового батальйону, він керував екіпажем, який виконував завдання під ворожим вогнем. 30 серпня 2022 року біля Первомайського під час артобстрілу отримав контузію та серйозні поранення, але після лікування повернувся до своїх побратимів.
10 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Денис загинув. Йому було лише 25 років.
За відвагу нагороджений медаллю «Кращий танкіст» та іменною відзнакою «Золотий Хрест» — символом мужності й честі, який вручають лише справжнім героям.
Денис не встиг створити власну сім’ю, але його рідними були мама — Наталія Миколаївна, брат Артем та три сестри — Аліна, Софія й Аміна. Він був для них опорою, захистом і прикладом сили духу.
Похований у рідній Великій Олександрівці, де його могилу завжди оберігатиме тиха херсонська земля, а в пам’яті людей він залишиться мужнім воїном і добрим сином своєї країни.
